Урок мужності
Сьогодні десятки тисяч патріотів нашої держави знаходяться на Сході країни, на передовій, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність України.
З метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до рідної країни, гордості за наших захисників у Сарненській загальноосвітній школі І-ІІ ст. №3 вчитель історії Ткачук Н.В. спільно з депутатом міської ради Криницьким Є.Я. організували зустріч учнів із воїнами-учасниками АТО . Командир відділення 2-го протитанкового взводу 2-ої роти «Захід», сержант, доброволець ОШБ «Айдар» В`ячеслав Хільчишин та воїн-розвідник 8-го гірсько-штурмового окремого батальйону Віталій Чеботарьов розповіли школярам, що довелося пережити, будучи на передовій. Воїни власним прикладом показали, що не тільки словами можна любити свою Батьківщину, але і вчинками доводити це.
Члени спілки Української Військової Організації, у розмові з учнями, зазначили, що основна зброя солдата – це автомат. Віталій Чеботарьов продемонстрував присутнім макет автомата, показав з чого складається зброя , як необхідно її розбирати та збирати. Усі бажаючі мали змогу власноруч скласти макет .
Запрошені учасники АТО почули від педагогічного колективу щирі слова подяки і шани, учні висловили свою любов та захоплення, подарувавши справжнім героям сьогодення, декілька художніх номерів та жовто-блакитні свічі , які виготовили власноруч. Діти попросили волонтера та члена спілки УВО Євгенія Криницького передати на передову листівки-подяки солдатам, які воюють на Сході країни. Бійці зазначили , що саме така дитяча підтримка для воїнів є надзвичайно важливою. А воїн-розвідник 8-го гірсько-штурмового окремого батальйону Віталій Чеботарьов зізнався, що у 2015 році будучи на передовій, він отримав лист від учениці 9-Б класу Набухотної Аліни з Люхчанської ЗОШ І-ІІІ ст. Сарненського району . У ньому дівчина щиро дякувала солдату за мужність, відвагу та патріотизм . «Для мене в ту мить у душі все перевернулося, а на очах з'явилися сльози, сльози радості від того, що є для кого жити, мерзнути в окопах та недосипати. І тоді для себе я чітко вирішив вистояти заради дітей, задля мирного неба над їхніми головами, аби вони жили у мирній і вільній країні, - зізнається Віталій Іванович і додає. - Мені соромно, що я не зміг знайти цю дівчинку та особисто їй подякувати за лист». Завершилася зустріч спільною фотографією на згадку.